Я була серед тих абітурієнтів, які обирали тільки один ВНЗ та тільки одну спеціальність для вступу. І саме цей один свідомо зроблений вибір даввеличезну кількість шансів для самореалізації. Я безмежно вдячна УАБС за незабутні студентські роки: була й поїздка в Німеччину (участь у роботі міжнародного семінару «Central Banking» на базі Вищої школі Бундесбанку Німеччини), й іменні стипендії НБУ, і перемога в конкурсі дипломних робіт. Після закінчення магістратури я, не вагаючись, вступила в аспірантуру. І це були незабутні три роки: шалений темп життя, кожного дня новий челендж, новий проект. За час навчання в аспірантурі я взяла учать у близько десяти індивідуальних грантових проектах, крім того, активно долучалася до реалізації проектів ГО «Рада молодих вчених». Я безмежно вдячна УАБС та моїм наставникам за те, що часу на роздуми майже не було, за дедлайни «на вчора», за, здавалося, недосяжні цілі. За три роки я навчилася мистецтву ефективних комунікацій, проектному менеджменту, удосконалила знання іноземної мови, відчула себе в ролі телеведучої та журналіста. Паралельно (про це не можна забувати) використовувала можливість займатися наукою, отримувала академічну стипендію Кабінету Міністрів України студентам вищих навчальних закладів та аспірантам. І, врешті решт, успішно захистила кандидатську дисертацію. Саме ця подія, власне, й стала відправною точкою у зміні місця роботи та «розлучення» з УАБС.

Вдячна моїй Альма-матер, та зокрема кафедрі обліку та оподаткування за квиток у життя! Нестандартні завдання, розбір кейсів, практичне застосування теоретичних знань - все це стимулювало йти далі та досягати більшого у професійній сфері. Безмежно вдячна викладачам та куратору, які впродовж студентських років стали друзями, порадниками та нашою підтримкою. Вдячна за щирість, чесність та глибину; за індивідуальний підхід, мотивацію та сприяння особистого розвитку.

Так і хочеться почати як ми звикли: «за період 2013-2019 рр…». Але пам’ятати ми будемо абсолютно інше. Нові враження і знайомства, день студента (двічі на рік, безумовно), спроби безшумно розмотати цукерку на лекції, «дай булочку» в 3.00 ночі, «гітарні» вечори під гуртожитком (і зануд, які просили зменшити гучність), посиденьки в їдальні (і не тільки в їдальні), виклики халяви перед іспитами (досі невідомо кому це допомогло), такі цікаві і «рятівні» історії викладачів із свого життя. Список подій можна продовжувати дуже довго. Однак важливо, що в пам'яті залишаться тільки найкращі спогади. Спогади, які подарував нам рідний інститут. Найголовніше – все, що відбувалося з нами за цей час було не марно. Ми ДОСЯГЛИ МЕТИ, яку поставили перед собою 6 років тому. Цьому завдячуємо, в першу чергу, викладачам ННІ БТ «УАБС». Таким різним, але розумним, терплячим, справедливим і найкращим. Дякуємо вам. І не тільки за вичитану на лекціях навчальну програму, а й за вагомий внесок у формування здорового глузду в наших головах.

Після поїздки в 11 класі у Суми, щоб познайомитися з викладачами та відвідати моє майбутнє місце навчання, у мене не залишилося ніяких варіантів, крім Інституту бізнес-технології УАБС СумДУ. Людей, які "горіли" тим, що вони роблють, крім цих стін, я не знайшла ніде. Манеж - наче Палац культури і спорту України. Я й мріяти собі не могла про таке. У гуртожиток, коли приїжджала, почувала себе як вдома. Викладачі кафедри "Фінанси, банківська справа та страхування" завжди тобі допоможуть та підкажуть. Лекційні заняття можна слухати здавалося, що постійно, а практики завжди проходили цікаво, пізнавально та весело:) Інститут - це те місце, де я здобувала знання, знайшла найкращих друзів та маленьку сім'ю УАБС!