Навчально-науковий інститут бізнесу, економіки та менеджменту
СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Добрі справи Суханових

Народився Дмитро Іванович Суханов 10 жовтня 1825 року у м. Обоянь Курской губернії. У молодому віці він разом із дружиною Марією Михайлівною переїхав до Сум, де став торговим компаньйоном І. Г. Харитоненка. Незабаром підприємці розділили сфери своєї діяльності: Харитоненко зайнявся цукром, а Суханов залишив за собою бакалійну торгівлю.

Працюючи у сфері підприємництва і примножуючи капітал, Д. І. Суханов у 1863 році вступив до І гільдії купецтва. Одночасно він займався громадською діяльністю. Суханов користувався повагою міської громади, тому невипадково у 1858 році його обирають міським головою. На цій посаді Дмитро Іванович прослужив 4 терміни (з 1858 р. до 1871 р.).

На посаді міського голови Д. І. Суханов не обмежувався звичайними турботами про поліпшення міського господарства. У 1859 році ним було відкрито ярмарковий комітет, у 1869 р. засновано суспільний банк для підтримки «недостатніх» торгівців і ремісників, на який він пожертвував 5 тисяч рублів сріблом. У тому ж 1869 р. він облаштував своїм коштом у сумському тюремному замку Олександро-Невську церкву, витративши на її оздоблення близько 6 тисяч рублів сріблом, а також школу і бібліотеку. У 1860 р. міська влада на чолі з Д. І. Сухановим профінансувала відкриття сумської публічної бібліотеки, право на відвідування якої отримали всі жителі Сумського повіту. Своїм коштом він упорядкував міську пожежну частину.

З посади Сумського міського голови Д. І. Суханов пішов у 1871 р., одержавши похвальний лист за відмінне служіння міській громаді, право іменуватися «степенным гражданином» і носити мундир у відставці. На цій посаді його заступив І. Г. Харитоненко.

Залишивши посаду Сумського голови, Д. І. Суханов зосередився на підприємницькій діяльності і турботах по перебудові Спасо-Преображенського собору, церковним старостою якого він був з 1858 року до кінця життя. За працю на цих теренах він одержав від Священного Синоду орден св. Анни II ступеня (1880 р.) і був возведений у комерції радники (1888 р.). Дату присвоєння йому звання почесного громадянина м. Суми, на жаль, встановити не вдалося. Перебудований Д. І. Сухановим головний храм м. Суми (проект харківського губернського архітектора М. Ловцова) і сьогодні є окрасою міста, архітектурною домінантою центру.

Помер Дмитро Іванович раптово від так званої «цукрової» хвороби 20 грудня 1890 року. Похований поблизу Петропавлівської церкви.

Гідним продовжувачем справи Д. І. Суханова став його племінник – Микола Олексійович Суханов. Він займався підприємницькою діяльністю і вже з 1889 року записаний до сумських II гільдії купців. З 1 січня 1890 р. протягом дев’яти років він був церковним старостою Преображенського собору в Сумах і завершив розпочату дядьком його перебудову. Окрім цього, був директором Сумського повітового опікунства по в’язницях, почесним старшиною Сумського дитячого притулку, почесним опікувачем церковно-приходської школи в с. Шпилівка. У 1892 р. М. О. Суханову було «височайше даровано» звання потомственного почесного громадянина, за працю на духовній ниві цього року його було нагороджено орденом св. Станіслава ІІІ ст., а пізніше, у 1896 р. – орденом св. Анни ІІІ ст.

Останньою великою справою за життя М. О. Суханова, стало будівництво Іоанно-Богословської церкви в с. Низи Сумського повіту. На жаль, смерть не дозволила йому закінчити будівництво. Добудовував церкву рідний племінник Суханова – сумський II гільдії купець Олександр Георгійович Сургучов. Церква є діючою на теперішній час.

Гостинна сумська земля стала другою батьківщиною для двох поколінь Суханових. Пам’ять про них і тепер живе не лише в архівних документах, а й у тих добрих справах і пам’ятках архітектури, що вони залишили після себе.