Перфоманс “Синє, жовте”

На мистецькому практикумі ДВНЗ “УАБС НБУ” 2014 року Студія перфомансу представила ряд робіт у цьому виді мистецтва.

Керівник студії, Римма Володимирівна Миленкова провела інтерактивну мультимедійну лекцію “Перфоманс: мистецтво бачити майбутнє”. Слухачі ознайомились з мистецькими проектами, які були представлені у 2013 році у Львові на фестивалі “Дні мистецтва перфоманс”. Показані проекти були надзвичайно цікавими, оскільки виявляли передчуття соціально-політичних змін, що відбулися через пів року після їх показу. Художники-перфомери, на думку Р.Миленкової, є надзвичайно чутливими до кардіограми суспільства і підсвідомо виявляють болючі місця нації. Були розглянуті такі приклади:

  • мовний перфоманс Алевтіни Кахідзе, де авторка показує тонку грань пере сковзання російської мови в українську тоді, коли людина говорить про щось дуже важливе для неї,
  • перфоманс Володимира Топія, присвячений Першій світовій війні, в якому буденне життя аристократії перетворюється на бите скло люстр та келихів;
  • перфоманс молодого українського автора Василя Одрехівського, який показав, як земля вбирає в себе кров, і тільки так розширює свої кордони.

Родзинкою мистецького практикуму став мовний перфоманс студентки ДВНЗ “УАБС НБУ” Ніни Харченко. Вона розповіла про реальні події власного життя у трьохмовному перфомансі “It’s My Life”, де говорила і співала українською, англійською та російською, адже сама Ніна походить зі східної України і втілює у собі ціле покоління молодих людей яке виросло у полі синтезу культур, зіткнувшись із потребою національної самоідентифікації.

Отримавши теоретичну підготовку з основ мистецтва перфоманс, учасники практикуму мали змогу долучитися також і до реальної участі у цьому акціоністському мистецтві. За законами жанру, учасники не були проінформовані про те, що буде відбуватись, але змогли приєднатись до спонтанної дії перфомансу Р.Миленкової “Синє, жовте”. Під акапельне виконання Ніною Харченко української пісні учасники сплели павутиння зі стрічок кольору українського прапору, виконуючи рухи без жодних правил та логіки. Але, рухи ніби були продиктовані колективним підсвідомим, яке виявлялося в мелодії пісні, і стрічки заплели простір у нерозривну спільність. Легкі рухи ножиць, і кожен з учасників залишився із символічно зав’язаними на грудях стрічками. Синє, жовте…